Артем Ляшанов — бізнесмен, спеціаліст із фінансових технологій та інвестор із понад 10-річним досвідом створення платіжних продуктів. Сьогодні — приватний бізнес-радник великих брендів і фінтех-інвестор.
Український фінансовий ринок переходить у нову фазу. З 1 січня 2026 року банки та інші постачальники платіжних послуг зобов’язані працювати за новими правилами Open Banking. Для бізнесу, особливо фінтех-компаній, ритейлу, маркетплейсів і будь-кого, хто працює з платежами, це зміна правил гри.
Що таке Open Banking
Простими словами, Open Banking це механізм, який дозволяє стороннім сервісам (не банкам) отримувати доступ до інформації про рахунок клієнта або інціювати платіж з цього рахунку, але тільки за явною згодою самого клієнта. Раніше дані про ваш рахунок існували виключно всередині банку.
Тепер, якщо клієнт сам на це погодився, цими даними може скористатися інший сервіс, наприклад, застосунок для управління особистими фінансами, бухгалтерський сервіс або платіжний провайдер інтернет-магазину.
Юридично це впроваджено Постановою Правління НБУ № 80 «Про затвердження Положення про відкритий банкінг в Україні», яка набрала чинності 1 серпня 2025 року. Банкам дали п’ять місяців на технічну та організаційну підготовку, тобто привести свою роботу у відповідність до нових вимог потрібно було до 1 січня 2026 року.
Важливо розуміти контекст, що це не одноразова інша вимога регулятора, а логічне продовження довгого шляху. Ще у 2020 році Національний банк затвердив Стратегію розвитку фінтеху в Україні до 2025 року, у якій окремим напрямком було визначено побудову академічної бази для відкритого банкінгу та імплементацію європейської директиви PSD2. Тобто бізнес, який стежив за фінтех-ринком останні п’ять років, мав час підготуватися.
Як це працює
В основі Open Banking, поняття явної згоди користувача (consent), яка обов’язково підтверджується через надійну автентифікацію клієнта (SCA – Strong Customer Authentication). Без цього підтвердження банк не має права передавати жодну інформацію третій стороні.
Спрощено механізм виглядає так:
- Користувач у застосунку стороннього провайдера (наприклад, у сервісі обліку фінансів) натискає «підключити рахунок» або «оплатити через…»;
- Цей провайдер надсилає запит до банку через спеціальний API;
- Банк проводить автентифікацію клієнта та показує йому, кому, які саме дані (баланс, виписки за певний період) і на який термін (максимум 180 днів) буде надано доступ;
- Клієнт підтверджує згоду, і лише після цього дані чи платіж стають доступні третій стороні.
Відкликати згоду можна в будь-який момент, як через інтерфейс банку, так і через інтерфейс стороннього сервісу, причому без повторної суворої автентифікації. Усі учасники процесу зобов’язані фіксувати дату й час надання та відкликання згоди і зберігати ці записи щонайменше п’ять років.
Хто за що відповідає
Це ключове питання для будь-якого бізнесу, який планує інтегруватися з банками через Open Banking. Відповідальність розподілена так:
- Банк відповідає за коректне отримання й перевірку згоди клієнта, за збитки, спричинені порушенням вимог регулювання, і за неправомірне розкриття банківської чи комерційної таємниці третій стороні;
- Третя сторона (провайдер інформаційних послуг або провайдер послуг з ініціювання платежу) відповідає за коректність запиту на доступ і за перевірку чинності згоди перед кожним зверненням за даними чи платежем.
Іншими словами, банк це вартовий рахунку клієнта, а фінтех-компанія чи будь-який інший сторонній сервіс, той, хто повинен довести, що має на руках чинний дозвіл, і регулярно це підтверджувати.
Що це означає для бізнесу
Вбудовані фінансові сервіси. Будь-який бізнес тепер може законно і безпечно бачити рахунок клієнта (з його дозволу) і будувати на цьому продукт:
- Автоматичний підбір тарифу;
- Миттєву перевірку платоспроможності;
- Персоналізовані пропозиції.
Прямі платежі з рахунку замість карткових комісій. Можливість ініціювати платіж напряму з рахунку клієнта (PISP-модель) дозволяє бізнесу зменшити залежність від карткових платіжних систем і відповідно, частину комісій за еквайринг.
Точніший скоринг і нові продукти кредитування. Доступ до реальної транзакційної історії клієнта (за його згодою) дає фінансовим компаніям набагато якісніші дані для оцінки ризику, ніж застарілі моделі скорингу. Це безпосередньо впливає на те, хто на ринку мікрофінансування і кредитування зможе пропонувати кращі умови.
Конкуренція за довіру, а не лише за продукт. Оскільки доступ до даних тепер залежить виключно від згоди клієнта, виграють ті компанії, які зможуть пояснити користувачу, навіщо їм потрібні ці дані і яку цінність він отримає у відповідь.
Що це означає для бізнесу
Компаніям, які планують виступати третьою стороною (TPP), варто заздалегідь подбати про кілька речей:
- Технічна готовність;
- Юридична готовність;
- Прозорість інтерфейсу;
- Кібербезпека.
Банки, зі свого боку, зобов’язані забезпечити базові API для прийому запитів на згоду, оновити внутрішні документи, провести автентифікацію клієнта на кожному кроці та миттєво припиняти доступ третьої сторони у разі відкликання згоди.
Артем Ляшанов регулярно аналізує зміни на фінтех-ринку України та світу для провідних бізнес-медіа. Більше колонок у блозі.